Держава для людини

Те, що Україна, попри роки «незалежності», досі не стала дійсно незалежною, правовою, і, тім більш, соціальною державою, якою вона визначена у Конституції, навряд чи варто доводити. Поки що не стала. На жаль, це факт, який важко заперечувати.

Найяскравішою ілюстрацією цього є ті квитанції на оплату житлово-комунальних послуг, які отримує більшість родин. Не будемо розглядати економічну обґрунтованість чи справедливість усіх тарифів на житлово-комунальні послуги. Зупинимось лише на платні за комірне. Не важко вирахувати, що в середньому мешканці кожного  багатоповерхового  будинку сплачують 5-15 тис. гривень на місяць, або 60-180 тис. гривень на рік. Куди ці гроші потрапляють, як витрачаються, а головне, які послуги за них реально отримують платники – таємниця за сімома печатками.

Від підвищення розміру комірної платні стан наших багатоповерхівок чомусь не покращується . На усі звернення мешканців щодо капітального, планового чи навіть аварійного ремонту будинків, дахів, під’їздів та ліфтів – відповідь одна: НЕМАЄ КОШТІВ. Таку відповідь нам, громадянам, надає керівництво органів місцевого самоврядування, яке ми самі й обираємо.

Цією проблемою переймаються не тільки пересічні громадяни, але і найвищі посадові особи держави, які чітко вказують на коріння зла.

Витяг з щорічного послання президента до Верховної Ради України за 2012 рік:

«…ВИБУДОВАНА ЗА 20 РОКІВ СИСТЕМА САМОВРЯДУВАННЯ, РАДЯНСЬКА ЗА СВОЄЮ СУТТЮ, СТАЛА ЗНАЧНОЮ ПЕРЕШКОДОЮ ДЕМОКРАТИЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕРЖАВИ»

Що це за перешкода та неподолане зло – система самоврядування в Україні? Спробуємо розібратись.

Необхідність змін

Зробимо сміливе припущення, що ст.5 Конституції України: « …єдиним джерелом влади в Україні є народ», це не просто декларативна заява, а законодавча норма прямої дії. Тобто, вона підтверджує дане Творцем кожній людині право влаштовувати своє життя самостійно.

Усі подальші законодавчі норми регулюють співіснування людей у соціумі та їх місце у системі координат: влада — власність. Наступними статтями Конституції визначено право власності Народу України на всі природні та майнові ресурси держави, на відміну від старої конституції УССР, яка наголошувала на праві державної власності. В подальшому тексті Конституції введені поняття адміністративно-територіальної одиниці та територіальної громади. Статті 140 – 143 наділяють територіальну громаду правом власності на природні та майнові ресурси в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці та можливістю керувати  «…безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування…».

Тобто, первинним суб’єктом влади та власності в Україні є відповідна територіальна громада, через яку втілюється право громадянина України на володіння 1/45 мільйонною часткою загального майна. Це та цеглинка у будівлі держави, з яких створюється вся державна споруда. На цьому етапі вже виникає певна колізія. На територіальну громаду покладена функція та надані права володіти, контролювати, утворювати, вступати в правові відносини з іншими суб’єктами права, тощо… Тобто, територіальна громада має всі формальні ознаки юридичної особи публічного права.

Але в законодавстві України щодо місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення вище означені положення Конституції розвитку не отримали — статус, принципи організації та функціонування територіальної громади не визначені. Окрім того, Законодавець вводить додаткову владну інституцію – районні та обласні державні адміністрації, як місцеві органи виконавчої влади, підпорядковані Президенту та Кабміну, з подвійною підзвітністю та не чітко визначеними повноваженнями та сферою відповідальності.

Ця невизначеність та двозначність побудови системи місцевої і, як наслідок, державної влади, закладає протистояння та «перетягування» владних повноважень між держадміністраціями та органами місцевого самоврядування.  Це дає привід політикам, можновладцям, деякім  міськім  головам та навіть головам державних адміністрацій в офіційних  документах та публічних виступах постійно посилатися на громаду, діяти від її імені та «на благо», маючи під цім терміном дещо аморфне та невизначене. На наш погляд, неповна визначеність Конституцією та законами України статусу територіальної  громади як суб’єкта  публічного права перешкоджає розбудові в Україні ефективної системи реального народовладдя.

Висновки

  1. Самоврядування не може бути суто місцевим. Воно або є, як суцільно державне, первинне по відношенню до усієї системи владного устрою, або його немає.
  2. В Україні на поточний час самоврядування не існує. Точніше, діюча система влади не відповідає нормам Конституції України, статтям 5,13,140-143.
  3. Не можуть вважатися Громадянами, тобто господарями, власниками своєї країни, люди, які мешкають у занедбаних будинках, напівживих селах та містах, з розбитими шляхами та понівеченою інфраструктурою, які сплачують комунальні платежі та численні податки, попри те, що  практично не отримують за них ніяких послуг, та й не вимагають їх.

Шлях до нової системи

Найпершим та найважливішим завданням є  широка просвітницька, роз’яснювальна та агітаційна робота з усіма верствами населення.

Як сформувати територіальну громаду у містах, районах міст, крупних сіл та селищ

У кожній багатоповерхівці, на кожній сільській  вулиці, у мікрорайоні міста повинен з’явитися громадський актив, який буде наполегливо працювати з місцевими мешканцями, своїми сусідами, на викорінювання горезвісного українського стереотипу «моя хата з краю». Бо реалії сьогодення такі, що незабаром може не залишитись ані хати, ані краю.

Головним завданням громадського активу є ініціювання проведення загальних зборів (конференцій) жителів відповідних адміністративно-територіальних одиниц з метою створення Органу Самоорганізації Населення (ОСН) як первинної ланки територіальної громади.  Хоча Законодавством України механізм організації територіальної громади не прописаний, бо відсутній закон про самоорганізацію громадян, на початковому етапі доцільно скористатися нормами, які передбачені Законом України «Про органи самоорганізації населення».

Строго дотримуючись вимог цього Закону (для запобігання відмови у реєстрації) започаткувати, та, в установленому Законом порядку, зареєструвати ОСН як юридичну особу.

Наступні  кроки: об’єднання ОСНів у асоціацію в межах адміністративно-територіальної одиниці, організація та легалізація територіальної громади як суб’єкта публічного права шляхом проведення конференцій представниками, обраними відповідними громадами.

Формування територіальної громади села або селища

Для села та невеликого селища здійснити цей правовий акт можливо на загальних зборах за умови присутності простої більшості (50%+1) від загальної кількості членів територіальної громади.

Саме після цього починається справжнє докорінне перезавантаження системи державної влади та країни в цілому.

Фактори гальмування

Гальмівними факторами на цьому шляху виступають:

  • байдужість громадян, їх низка громадська активність, тотальна зневіра;
  • небажання правлячих еліт звернути увагу на невідповідність сталої владної системи нормам діючої Конституції та привести їх у відповідність;
  • так званий «синдром Гондурасу», коли усі ЗМІ , підконтрольні олігархічним кланам, насаджують у свідомості людей  під виглядом головних та найважливіших тем та новин речі, другорядні та малозначимі для життя пересічної людини. Тим самим вони відволікають громадян від усвідомлення власних проблем та пошуку шляхів їх вирішення.

Фактори пришвидшення

  • кропітка наполеглива робота справжніх українських патриотів, моральних авторитетів, громадських діячів та просто небайдужих до своєї долі та долі країни людей, на поширення та застосування цих знань громадянами ;
  • тиск з боку європейських інституцій на діючу владу України аби спонукати владу реформувати систему місцевого самоврядування та привести її у відповідність до європейських стандартів;
  • найпотужнішим, як це не прикро, стимулом для об’єднання людей для захисту своїх інтересів є «фактор біди». Під впливом загрози військового, техногенного, екологічного лиха (дикунська розробка покладів природних ресурсів, самовільна побудова звалищ сміття, шкідливих виробництв, знищення історичних пам’яток та зелених зон, тощо) та кричущого беззаконня з боку влади та її представників, мешканці, після емоційного вибуху, приходять до усвідомлення необхідності системного відстоювання своїх прав, та починають втілювати в життя шевченківське: «у своїй хаті своя правда й воля».

Найскладнішим завданням на шляху розбудови справжнього народовладдя в Україні є необхідність залучення до цього процесу величезної кількості людей – 50 % + одна людина від загальної чисельності громадян.  Водночас ця норма, на наш погляд,  є справедливою та виправданою. Тільки воля та бажання більшості українців може побудувати країну іншої якості.

ЩО У РЕЗУЛЬТАТІ

У кожній адміністративно-територіальній одиниці повинна з’явитися територіальная громада, як суб’єкт публічного права, котра утворює виконавчий орган – юридичну особу, та отримує правові, майнові, та виборчі права у межах свого населеного пункту.

Відповідно до Конституції України територіальна громада:

  • утворює органи МС, або врятовується безпосередньо /Ст.143/ ;
  • набуває право власника на об’єкти власності на своїй  адміністративно — територіальній одиниці  /Ст.142 /;
  • формує склад  дільничних  та окружних  виборчих комісій, висуває     депутатів усіх рівнів та визначає механізм відкликання ;
  • розробляє та затверджує Статут територіальної громади;
  • делегує частину своїх повноважень до органу вищої адміністративно-територіальної одиниці;
  • обирає та відкликає дільничних інспекторів /шерифів /, прокурорів та суддів першої ланки.

Місцева влада стає реальним механізмом реалізації інтересів та потреб громадян. Громадяни приймають безпосередню участь у діяльності Органів Місцевого Самоврядування через Органи Самоорганізації Населення.

З’являється реальна можливість відкликання та заміни тих депутатів представницьких органів, які не виправдали довіру виборців. Суттєво зменшується можливість та бажання фальсифікувати результати волевиявлення громадян.  Бо висувати, обирати, обиратися та рахувати голоси будуть члени відповідної територіальної громади.

Адміністративний ресурс, тиск та залякування втрачають сенс та унеможливлюються. Органи влади вищого рівня будуть змушені рахуватися з інтересами громад . Силові структури набувають риси правоохоронних, стають наближеними до людей та підзвітними громаді. Система влади в Україні набуває європейських рис.

КОМУ ЦЕ НЕ ВИГІДНО

Це не вигідно бандитам при владі або в «законі», патологічним хабарникам та корупціонерам, недалекоглядним злодійкуватим підприємцям, які керуються гаслом «усе і зараз», та затятим прихильникам комуністично-ординської системи державного устрою.

КОМУ ЦЕ ВИГІДНО

Найбільшу користь від цієї реформи отримають усі громадяни України, навіть та частина байдужих, які не візьмуть участі у процесі організації ТГ. Бо вони, як мінімум, будуть отримувати якісніші комунальні послуги за меншу вартість, а потім, через деякий час, «прокинуться» в іншій Україні.

Це також вигідно у довгостроковій перспективі крупним /олігархам/ та середнім бізнесменам, які усвідомили необхідність правового закріплення та легалізації свого поки що тимчасового права власності на підприємства, землю тощо. Тимчасового, бо з’являється реальний власник – територіальна громада. Так, буде необхідно укладати інвестиційні чи приватизаційні угоди з громадою, реєструватися та платити податки за місцем знаходження, але це є єдиною реальною та законною запорукою убезпечення власності від реприватизацій, рейдерськіх захоплень, перерозподілу бізнесу та майна з приходом кожної нової владної команди. Не постраждають також ті представники місцевих органів влади, ты державні чиновники, які працюють для людей та користуються повагою та довірою місцевих громад.

Сільські, селищні, міські голови отримають підтримку та довіру громад. Діюча система самоврядування унеможливить притаманні нашому часу випадки, коли мером міста стають, зібравши голоси 10-15% виборців. У статусі голови територіальної громади вони будуть захищені від будь-якого адміністративного тиску «згори», необхідності виконання незаконних розпоряджень, дії «телефонного права», тощо. Головним замовником та арбітром їхньої діяльності стає Територіальна Громада. Цілком ймовірно, що десь це будуть ті ж самі персоналії, що і зараз.

Головний же приз від перезавантаження системи влади отримає держава Україна, у вигляді не менш ніж 50%,  великими літерами, ГРОМАДЯН своєї країни.

Пропонований шлях реформування системи самоврядування знаходиться повністю у правовому полі. Він спирається виключно на норми Конституції України, стосується кожного жителя у кожному населеному пункті.  Знаходиться поза регіональними, партійними, національними , релігійними, мовними та професійними вподобаннями та стереотипами. Та, на нашу думку, є єдиним можливим шляхом провести докорінні зміни в Україні у порівняно стислий термін, конституційним, мирним, ненасильницьким шляхом.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *