Поправки до закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад»

Необхідність внесення поправок до  Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад  обумовлена наступним :

  • Назва закону не відповідає його фактичному змісту, який стосується в більшій мірі механізмів та порядку добровільного об’єднання громад ;
  • Вносить суттєві зміни до фундаментального для місцевого самоврядування Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», порушуючи тим самим цілісність законодавчого поля України у сфері місцевого самоврядування ;
  • Звужує права громадян та місцевих територіальних громад  ;
  • Вносить нові не притаманні для української історичної та законотворчої традиції визначення .

Преамбула

Необхідність внесення поправок до законопроекту «Про добровільне об’єднання територіальних громад»/у подальшому Законопроект/,  викликана тим, що не дивлячись на  доцільність законодавчого забезпечення порядку та механізму добровільного об’єднання  деяких місцевих територіальних громад у більшу адміністративно – територіальну одиницю, та  імовірну користь від подібних добровільних об’єднань, деякі норми та визначення цього законопроекту потребують подальшого вдосконалення. По перше це стосується самої назви закону. Виглядає недоречним словосполучення «закон про добровільне». Більш прийнятним  сприймається назва «Закон України про засади /або механізм/ добровільного об’єднання територіальних громад». Тим більш, що право на об’єднання тер.громад визначено у Конституції України та Закону про місцеве самоврядування . Для запобігання дублювання норм у законодавстві України та більшої конкретизації спрямування вище зазначеного законопроекту більш прийнятною вбачається назва «Закон України про засади добровільного об’єднання місцевих територіальних громад».

Також, вступає у змістовне протиріччя,прописаний у законопроекті механізм добровільного об’єднання громад за рішенням відповідних  місцевих рад. Більш доцільним, та таким що відповідає нормам Конституції України та Закону про місцеве самоврядування, є механізм прямого волевиявлення громадян —  членів відповідних територіальних громад,через загальні збори громадян за місцем проживання або на місцевому референдумі. Тим більш з такого  суспільно  важливого  для громад питання .  До речі, такої думки дотримуються співробітники кафедри державного будівництва та місцевого самоврядування Миколаївської Державної Академії управління при Президенті України.

Стосовно змін, що пропонуються до деяких статей  Закону про місцеве самоврядування:

  • Вживання нового у законодавчому полі України терміну «староста» не є доречним, враховуючи негативне забарвлення з часів нацистської окупаційної  адміністрації та часів закріпачення вільної українського народу польською шляхтою та російським царатом ;
  • Позитивними є внесені зміни до другого читання що до обрання замість призначення сільського або селищного «старости» ;
  • Але запропоновані зміни до ст.5 Закону «про місцеве самоврядування» про обрання «старости» не конкретизують ким та за якою процедурою або у відповідності до якого закону відбуваються вибори «старост»;
  • В загалі викликає сумнів приналежність слова «староста», у цьому контексті, до вживання в українській мові;

Більш притаманним до історичної традиції самоврядування є назва «голова громади». Враховуючи визначення, що містяться у  Конституції та Закону   України про місцеве самоврядування, вважається за доречне  наступне визначення цієї посадової особи місцевого самоврядування – Голова територіальної громади відповідного села або селища, громада якого висловилась за добровільне об’єднання з іншою/іншими/ територіальною громадою. Тому в усіх норми Закону про місцеве самоврядування, до яких вносяться зміни цім Законопроектом з визначенням посадової особи як «староста» пропонується вживати визначення ГОЛОВА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ не змінюючи змісту статей.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *